Купимо столове срібло

Купуємо столове срібло – дореволюційної Росії (84 золотникової проби), України, СРСР, Росії, іноземних держав (875, 916, 925 проби).

Купимо срібні, в тому числі позолочені, прилади для сервірування столу – ножі для сиру, масла, риби і ін.; виделки для тістечок, риби, фруктів, лимона, шпротів; ложки для цукру, меду, варення, розливальні; лопатки для торта, тістечок, ікри, паштету; щипці для цукру та льоду; супниці, блюда, соусники, таці, сливочники, молочники, кавники, креманки¹, баранчики², кокільниці³, кокотниці⁴, кавоварки, чайники, цукорниці, фужери, келихи, чарки, чашки, блюдця, вазочки, цукерниці, набори для спецій та інші.

Дореволюційне столове срібло.

Виготовленням виробів для сервірування столу – столового срібла, в царській Росії займалися майстерні, підприємства і художньо-промислові фірми таких видатних майстрів золотих і срібних справ, як І. С. Губкін, Карл Фаберже, І. П. Хлебніков, П. А. Овчинніков, А. М. Постніков, І. П. Сазіков, брати Грачови та багато інших.

Найчастіше при виготовленні столового срібла використовувалося срібло 84 проби (875 метрична проба), але для багатьох виробів використовувалося і срібло 88 проби (916 метрична проба).

На всіх видах виробів проставлялася проба. У найпростішому варіанті проба представляла з себе рельєфне зображення жіночої голови в кокошнику, повернене вправо і цифри проби – двозначне число, що показує число золотників чистого металу в одному фунті лігатурного металу.

Майстри, удостоєні звання "Постачальник Його Імператорської Величності" ("Придворний фабрикант срібних виробів", "Постачальник російського імператорського двору"), мали право в складі клейма карбувати зображення двоголового орла.

Радянське столове срібло випускалося декількома заводами.

Найбільш відомі:

• Київський завод столових приборів і посуду;
• Таллінський ювелірний завод;
• Платиноприбор;
• Кубаченський художній комбінат;
• Вільнянський завод ім. Шевченко;
• артіль "Северная чернь".

Київський завод столових приборів і посуду ім. Дзержинського.

За весь час масового випуску предметів і виробів столового срібла з початку 50-х і до кінця 70-х років 20 століття на цьому заводі було випущено близько половини всього радянського столового срібла.

Завод випускав різноманітні за асортиментом вироби, але всього лише кількох серій дизайну. Три з них успадковували мотиви відомого дизайну царських часів "Дубок" і "Малюнок Фаберже" раннього та пізнього різновидів. Два інших, "Каштан" і "Київ", були розроблені заводськими дизайнерами.

Останній дизайн, "Київ", виявився дуже витонченим, функціональним і зручним. Цей дизайн був запозичений московським заводом мельхіорових виробів (пізніше – "Московський завод спецсплаву") в якості основного.

В наш час комплекти з 24-х предметів 50-х років випуску «Дубок» і «Київ» представляють досить велику рідкість.

Потрібно згадати, що клинки до початку 50-х років виготовлялися зі звичайної сталі. Перші радянські ножі з клинками з нержавіючої сталі були виготовлені саме на «Київському заводі столових приладів і посуду» на початку 50-х років.

Таллінський ювелірний завод.

Другий за обсягом що випускалася в СРСР продукції столового срібла, завод випускав вироби чотирьох різновидів дизайну. Найбільш вдалими і затребуваними до наших днів є два з них – «Централь» і «Меандр».

До кінця 60-х років 20 століття випускалися в основному вироби 875 проби; з початку 70-х завод перейшов на випуск столового срібла 916 проби, зберігши дизайн виробів. На частину тиражу зі срібла 916 проби, що призначалася для екпорту, ставилися клейма "Made in USSR".

Популярності виробів Талліннського ювелірного заводу сприяла не тільки відмінна якість продукції, але також і те, що крім традиційних ножів, ложок та виделок завод випускав різноманітні сервіровочні вироби.

Ось далеко не повний перелік цих виробів:

- ножі для масла, сиру, риби;

- ложки для цукру, варення, меду, розливальні;

- виделки для риби, фруктів, лимона, шпротів, тістечок;

- лопатки для ікри, паштету, торта, тістечок;

- келихи, стопки, чарки, цукерниці, сільнички, вази, щипці для цукру та льоду.

Платиноприбор (Московський платиновий завод).

Московський завод, створений на базі націоналізованої в 1918 році радянською владою фабрики І.П.Хлебнікова, що мав з 1872 року звання "Постачальник Його Імператорської Величності" ("Постачальник російського імператорського двору") і разом з тим звання постачальника дворів королів Данського, Нідерландського і Сербського, а також князя Чорногорського.

Спочатку підприємство І. П. Хлебнікова було перетворено в "Московський платиновий завод", основною продукцією якого були всілякі вироби для електрохімічної промисловості та наукових лабораторій.

У невеликій кількості завод випускав срібні ювелірні вироби, переважно предмети столової сервіровки – ложки, виделки, підсклянники. На них ставилося клеймо «платиноприбор» і проба срібла – 875.

В основному випускалися «гладкі» (без малюнка) предмети. Невеликим тиражем випускалися також і предмети з «малюнком», які в даний час зустрічаються досить рідко.

У другій половині 40-х – початку 50-х років 20 століття була випущена досить великим тиражем серія виробів «Факел», найбільш відома і популярна до цих пір.

Кубачинський художній комбінат (ювелірна артіль Кубачі).

Кубачинські художні вироби – вироби народного художнього промислу, існуючого понад тисячу років. Асортимент Кубачинськіх срібних виробів різноманітний: столові прилади, ложки столові, десертні, чайні, підсклянники, келихи, стопки, чарки, різні ювелірні прикраси, предмети побуту і декоративні вироби, безліч інших.

Для Кубачинських срібних виробів характерна чернь по сріблу, яка покриває виріб і зазвичай поєднується з різьбленням, гравірованим орнаментом, золоченням, філігранню, сканню, карбуванням, золотою насічкою, різьбленням кісткою, кольоровою емаллю.

Орнамент кубачинців складається переважно зі стилізованих рослинних мотивів – гілок, листочків, квітів та ін. Орнамент наноситься густою суцільною мережею (в'яззю) і покриває всю поверхню виробу пишним візерунком пов'язаних між собою звивин і завитків. Часто поверх дрібного густого візерунку наноситься інший – більший і рідкий, виконаний будь-якою іншою технікою.

За ефектом орнаментальна тканина здається нескінченно різноманітною, але при уважному розгляді орнаменту можна виділити порівняно невелику кількість основних традиційних деталей візерунка. Майже кожен з цих елементів носить спеціальну назву; з окремих елементів і їх комбінацій складається Кубачинський орнамент, який композиційно ув'язується з формою виробу або окремою частиною його поверхні.

Провідне місце в техніці виконання декоративного оздоблення Кубачинських срібних виробів займає гравірування по сріблу з подальшим нанесенням черні.

Насічка, широко застосовувана в Кубачинських срібних виробах, полягає в прокладанні у вигляді орнаменту золотого або срібного дроту по поверхні виробу.

Вільнянський завод ім. Шевченко.

Завод веде свою історію з 1870 року, коли він був побудований німецьким колоністом Классеном спільно з поміщиком Кривошеєм як завод з виробництва сільськогосподарських машин. Незабаром штампувальний напрямок заводу був перепрофільований для виготовлення столових "виробів мельхіору і накладного срібла". У 1891 році завод переходить у власність зятя Классена Генріха Нейфельда, який залучив до роботи над виготовленням ексклюзивних столових приборів зі срібла кращих майстрів того часу. Саме в цей період були створені справжні шедеври з оригінальним художнім оформленням.

У 1920 році підприємство націоналізується новою владою та отримує назву "Сільськогосподарський Машинобудівний Завод "Металіст "№10" і виготовлення столового срібла припиняється; в 1926 році – перейменовується в "Завод ім. Шевченка".

Вироби заводу таврувалися знаком "ЗiШ".

І лише через рік після повернення з евакуації, в 1946 році завод приступив до реконструкції виробничих будівель і монтажу обладнання по виробництву столових приладів і металевого посуду. Використовуючи досвід і не забуті традиції, підприємство домагається вагомих результатів і стає в цій галузі одним з найбільших в СРСР. За післявоєнні роки заводом випущено понад 10 млн. одиниць продукції.

Сьогодні завод називається «ТОВ "ВМЗ" Вільнянський Машинобудівний Завод» і випускає продукцію торгової марки «SRIBNA POLYANA» – столових приборів із посрібленого мельхіору/нейзильберу (МНЦ).

Артіль "Северная чернь" (ЗАТ "Северная чернь").

Народний промисел, що склався ще в середині XVII століття в м. Великий Устюг, традиційно використовує техніку чорніння срібних виробів – портсигарів, підсклянників, столових, посудних наборів. Техніка чорніння виробів Великоустюзьких майстрів вважається найдавнішою на Русі. Історія зберегла імена видатних майстрів своєї справи, таких як М. Ф. Бушковський, А. І. Жилін, І. Я. Мінєєв, І. А. Кошков, М. І. Кошков.

Вироби А. І. Жиліна, досконало володівшего тонкощами своєї справи, користувалися заслуженою славою і до сих пір вважаються кращими серед збережених виробів того часу.

Однак к кінцю XIX – початку XX століття устюзьке черневе виробництво занепало і майже припинило своє існування не в змозі конкурувати з дешевими гарними фабричними прикрасами, що заполонили ринок.

Єдиним залишившимся майстром, який володів секретом черневого виробництва з другої половини XIX століття був Михайло Іванович Кошков, який помер в 1896 році, 80 років від роду. На щастя, секрет складу черні він передав своєму найближчому родичу, онуку M. П. Чіркову.

У 1933 році Чирков засновує артіль «Северная чернь». Спочатку в ній виготовляється простенький ширвжиток: підсклянники, ложки і т.п., прикрашений простим квітковим орнаментом. Починаючи з 1936 року, художнім керівником артілі стає Є. П. Шильниківський, Він зумів відновити забуті традиції, а також зробив ряд нововведень, одним з яких було створення літературних колекцій, заснованих на творах Пушкіна, Гоголя, Крилова. Під керівництвом Шильниківського устюзьске чорніння досягає небувалих успіхів – в 1937 році на всесвітній виставці в Парижі Великоустюзьке срібло було нагороджено Великою Срібною медаллю та дипломом за серію предметів, виконаних за мотивами пушкінських творів. У 1961 році артіль, зберігши свою назву, перетворюється на фабрику, а потім в завод.

В даний час головним напрямком діяльності заводу є випуск виробів народно-художнього промислу зі срібла 925 проби прикрашених черневим малюнком.

Основна продукція – срібний посуд і предмети сервірування столу: ложки, виделки, ножі, чашки, чайники, блюдця, глечики, склянки, чарки, вази, таці і інше; виробляються як окремо, так і наборами (кавові, чайні, винні).

Що означають абревіатури  МНЦ  і  НЕРЖ
на столових виробах?

МНЦ або Нейзильбер – сплав міді, нікелю та цинку. Вміст нікелю може коливатися від 5 до 35%, цинку – від 13 до 45%, вміст міді, відповідно, інше. Найпоширенішим сплавом для виготовлення столових виробів є МНЦ 15-20 (13,5-16,5% нікелю і 18,0-22,0% цинку). Столові вироби з цього матеріалу зазвичай повинні покриватися шаром срібла (золота).

НЕРЖ – нержавіюча сталь. Сплав заліза, хрому і нікелю. Загалом, прийнято вважати нержавіючими сталі з вмістом хрому не менш 12%. При виготовленні столових виробів використовують нержавіючу сталь з вмістом хрому близько 18% і 8-10% нікелю; також може використовуватися нержавіюча сталь що не містить в своєму складі нікель. Слід мати на увазі, що вироби з нержавійки можуть бути і магнітними, і немагнітними.